ВІН МІГ БИ «ВІДКОСИТИ» ВІД АРМІЇ…

Живе лиш той, хто не живе для себе,

Хто для других виборює життя.

Василь Симоненко

            Студент 31 ПК СОРОКІН МИКИТА прийняв важке, відповідальне і не по-дитячому «чоловіче» рішення. Хлопець вирішив пов’язати своє становлення із захистом Вітчизни на передовій.

Про війну Микита знає не із засобів масової інформації. З початку війни його мама теж перебуває в рядах ЗСУ і служить, захищаючи територіальну цілісність України на Донбасі. Гідний син своєї мами, Микита не зміг залишатись осторонь і вирішив захищати Україну поруч з нею. Як тільки хлопцю виповнилось 18 років, Микита подав заяву на військову службу. Але залишати навчання хлопець не буде: продовжить вчитись на заочній формі у нашому коледжі.

Ми з тобою одної крові.

Ти став рідним мені,солдате!

Я пишаюсь, мій брате, тобою.

Ти пішов в бій - всіх нас захищати.

Ти молитву народу відчуєш,

Вона буде, мов щит, закривати.

Знаю, зараз в окопах ночуєш.

Знаю, мусиш за нас убивати.

Ти пробач, за холодні ночі,

Ти пробач, що недоїдаєш.

Я підтримати тебе хочу,

Сподіваюсь, ти відчуваєш.

Скоро ти повернешся додому,

І домівка тебе зігріє.

Зніме тяжкість війни і втому,

Так, як дім тільки рідний вміє.

Повернешся в свою родину,

Та з роками війну не забудеш.

Щасти тобі, захиснику наш, і повертайся скоріш!