Тоді міг врятувати хліб, тепер врятує тільки пам'ять…

В останню суботу листопада Україна і світ вшановують пам’ять жертв голодомору 1932—1933 років. Мільйони загиблих, тисячі ненароджених, понівечені людські долі, виснажена душа українського народу — це безпрецедентний злочин у світовій історії. Масштаб цієї трагедії важко осягнути і неможливо зрозуміти. Ім’я їй — голодомор. Її суть — геноцид.

Коли дослідники говорять про Голодомор 1932-33 рр., мається на увазі період з квітня 1932 по листопад 1933 рр. Саме за ці 17 місяців, тобто, приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони людей – голод забирав 17 людей щохвилини, 1000 - щогодини, майже 25 тисяч - щодня...

Проте, критерієм масштабності трагедії є не лише цифри, а й здатність кожної людини сприймати чуже горе, як своє. Всеосяжність цієї національної катастрофи можна збагнути лише глибиною внутрішнього потрясіння кожного, хто вважає себе цивілізованою людиною.

З метою гідного вшанування закатованих українців та донесення до широкої аудиторії, передусім студентської молоді, об’єктивної інформації про трагічні події української історії, у ККІБП було проведено низку заходів, присвячених пам’яті жертв голодомору. Це, зокрема, відвідування національного музею «Меморіал жертв голодомору», проведення круглого столу на тему «Голодомор 1932-1933 – геноцид української нації», перегляд та обговорення фільмів «Голод - 33» та «Жовтий князь», книжкова виставка «Невиплакані сльози України».

26 листопада кожен свідомий громадянин запалить свічку, ушанувавши таким чином пам’ять мільйонів українців, яких було вбито голодом. Долучаємось до цього і ми, студенти й викладачі ККІБП!