VI ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ ПИСАНОК ВІДВІДАЛИ СТУДЕНТИ-ЮРИСТИ ККІБП

VI Всеукраїнський Фестиваль Писанок проходить в ці дні на Софіївській площі в місті Києві. Студенти групи 31 ПІ разом зі своїм куратором Андрущенко Л.В. відвідали виставку справжніх витворів мистецтва – писанок з різних регіонів України, що присвячена християнському святу Великодня.

Великдень – найбільше православне свято. В Україні цей світлий день святкується з Х століття.

З глибокої давнини яйце вважається символом весняного оновлення природи, зародження і продовження життя.

Розписувати яйця починали від Стрітення, на Вербну, а найбільше – до Великодня й закінчували вже перед Зеленими святами.

Спрадавен українці вірили, що світ білий і життя в ньому пішло з яйця. Та й сам Усесвіт має форму яйця. Тож воно в уяві народу постало як символ вічного відродження, безкінечности, безсмертя, руху від небуття до буття, як символ Сонця, яке, роздираючи пітьму, морок, холод і смерть, дає життя. Й тому щороку свято Великдень пошановується ритуальним хлібом (паскою) і писанками та крашанками.

Писанки ж заховують у собі понадкількатисячолітні символи небесного світила Сонця як іпостасі Божої і вічного життя, є оберегами від хвороб людей і худоби, від лиха, напасти, пожеж, блискавки, тому що мають магічну силу.

Художня мова писанок, їхні сюжети і символи дійшли до нас, не зазнавшисуттєвих змін.

Більшість символів писанкової мови, як засвідчують археологічні знахідки, беруть початки ще у глибинах трипільської цивілізації – 6-5 тис. років тому. Деякі з них, як-от свастика (сварга) – у своїх багатьох означеннях по-народному: хрест, ламаний хрест, гачковий, вітрячки, зозулині чобітки, а також безконечник, є ще давніші. Їхні сліди – у кераміці неоліту (буго-дністровська культура), на мамонтових бивнях доби палеоліту – 20-15 тис. літ до нас.

Поєднання давньої та сучасної символіки, недосяжне, світлоносне, життєдайне – все знайшло своє відображення на виробах українських майстрів, представлених на фестивалі.