Студенти на екскурсії «МІСТИЧНИЙ КИЇВ» Хочеш – вір, хочеш – не вір…

ruGVGlWaQIAЩоб зацікавити студентів, які вивчають «Історію української культури», викладач Проневич Т.М. запропонувала дізнатися про загадкове минуле, таємничі події, що відбувалися у середньовічному Києві, побувати на справжнісінькій Лисій горі. І ось 20 жовтня групи 31 ТІ та 21 ТІ майже у повному складіз кураторами вирушили о 19.00 на екскурсію «Містичний Київ».

Київ – це святе та містичне місто, яке має найбільшу кількість церков і відьомських місць одночасно. На думку дослідників, така безліч храмів у Києві пояснюється тим, що необхідно було захищатися від сили-силенної відьом та нечисті. Навіть на гербі української столиці зображено архангела Михаїла – єдиного святого зі зброєю в руках, що охороняє місто Київ «повсякчасною війною проти пороку і нечисті, постійним упокорюванням і самовідкиданням».

«… У нас у Києві всі баби, які сидять на базарі, – відьми», – пише Гоголь у своєму містичному творі «Вій». Погоджується з ним і Микола Гумільов, розповідаючи про свою дружину-киянку Анну Ахматову: «З міста Києва, з міста Змієва, я взяв не дружину, а чаклунку…». Булгаківська Маргарита також злітала на мітлі на шабаш до Києва! Чому ж існує так багато легенд про київських відьом, та чи правдиві вони?

Про ці історії ми дізналися на стародавньому капищі Флорівської гори. Як добре, що з нами було багато хлопців, бо кожен незнайомий звук примушував дівчат потайки озиратися навколо.

Виявляється, що у відьомстві підозрювали самотніх жінок або вродливих дівчат, які розумілися на травах. При першому ж звинуваченні відьму приводили до озера, зв’язували навхрест – великий палець правої руки прив’язували до великого пальця лівої ноги, а палець лівої руки прив’язували до пальця правої руки. Потім священик кропив жінку святою водою і читав над нею молитву, після чого бідолашну кидали у воду і спостерігали що буде далі. Якщо дівчина починала тонути, то її визнавали невинною і знімали всі звинувачення, але, на жаль, найчастіше – посмертно.

Нині дослідники вже нараховують тринадцять (знову містичне число!) Лисих гір у Києві, хоча раніше вважалося, що їх усього лише чотири: Старокиївська, Замкова, Михайлівська гора (Володимирська гірка) та Дівич-гора на Видубичах. Тому знайти «ту саму» Лису гору не так і легко.Сама назва «Лиса гора» з’явилася тому, що на Русі місця, пов’язані з чаклунством, мали характерну ознаку – «відьомське коло», де нічого не росло. Вірили, що коли чаклунки збиралися на шабаш і літали навколо на мітлах, то випалювали своєю чорною силою всю рослинність поблизу. Цікаво, що на Лисих горах в Києві росла унікальна трава – тирлич.Вважалося, якщо відьма збере тирлич-траву в день на Івана Купала, то вона матиме унікальні властивості перетворення на будь-яку істоту та зможе літати на мітлі.

З полегшенням усі зітхнули, спустившись на Андріївський узвіз, але тут нас чекав Замок Річарда з його таємничими звуками, сам Булгаков біля будинку №13, Андріївська церква, побудована за пророцтвом Андрія Первозванного.

Нашу екскурсію супроводжувала чарівна мелодія вуличного піаніста.

На прощання ми загадали бажання біля закоханої Проні Прокопівни й хитрого Голохвостого та вирішили і надалі ретельно вивчати історії рідного міста.

O8ANy2Kf9G0

P6AeBBdiWJc

PI4yO1YNQgc

 

qqS DifMOz0