Разом наближаємо Перемогу! «Прекрасний принц без душі…» — благодійна прем’єра студентського театру «PALLADIUM» на підтримку ЗСУ

Благодійність і мистецтво — два крила, на яких тримається творчість студентського театрального колективу «PALLADIUM». Уже не вперше колектив проводить благодійні вистави, спрямовані на підтримку наших захисників. Цього разу зібрані кошти буде передано на потреби ЗСУ — для закупівлі обладнання радіоелектронної боротьби (РЕБ).

Крайня постановка — мюзикл «Прекрасний принц без душі…» за мотивами роману «Портрет Доріана Грея» ірландського англомовного письменника Оскара Уайльда — стала наймасштабнішою за всю 10-річну історію колективу. Участь у ній взяли 39 студентів, які вразили своєю майстерністю, глибиною і самовіддачею.

Особливо заслуговує на похвалу гра Тарасюка Данила у ролі Доріана Грея — він показав не лише блискучий акторський талант, а й вразливість, складність душевних переживань героя, що глибоко зворушило кожного глядача, як і акторське перевтілення, так і драматичні хореографічні композиції на поставлену ним хореографію (Парчук Вероніка, Тимошенко Софія). Його емоційна відвертість і майстерність створили справжній драматичний центр вистави. Його герой — трагічний, красивий, зруйнований із середини — не залишив байдужим нікого в залі. Це була справжня гра на межі драми й трагедії, з тонкою передачею внутрішньої боротьби персонажа.

Високу оцінку отримали і ролі інших акторів: Дерепа Артем, як художник Безіл, зумів передати всю душевну глибину митця, тонко поєднуючи внутрішній конфлікт і натхнення; Назар Шовкопляс в образі лорда Генрі вразив харизмою і невловимою загадковістю; вражаючою була Злата Мельниченко у ролі Сибіли Вейн — її виконання було ніжним, проникливим і сповненим драматизму. Мадам Вейн, її мати, жінка сувора, але водночас розчарована життям, знайшла переконливе сценічне втілення у грі Кантемірової Сніжани. А роль брата Сибіли, Джеймса Вейна, — символа гідності, честі та захисника родини — вразила глядачів силою та щирістю у виконанні Георгія Тисленка. Його сцени були наповнені драматизмом і внутрішньою напругою. Справжню жіночність і загадковість внесла Вероніка Парчук, яка створила яскравий образ дружини лорда Генрі. Особливо переконливо прозвучав образ Автора, який зіграв Михайло Миколайчук — спостерігач, сумління, голос правди, що звучав крізь сюжетні події.

Це була не просто вистава — це був справжній мюзикл, наповнений динамікою, світловими спецефектами, класичною та сучасною музикою, англомовними та українськими піснями, і, звісно, танцями. Хореографія — це окрема мова, якою колектив говорив до глядача. Запальні хореографічні композиції: канкан (Маріна Софія, Качуринська Анастасія) — сучасні танцювальні постановки — створили яскраву візуальну палітру, що доповнювала драматичну лінію мюзиклу. Хореографія у постановці Левківської Лілії стала невід’ємною частиною художнього вислову вистави. Глядачі побачили вишукані полонез і вальс, які перенесли у світ епохи, а також запальні східні й циганські танці, створені Ярославою Яценко, Каріною Яковець та Миколайчуком Михайлом. Їхні композиції — справжній феєрверк емоцій і культури. Музична частина вражала не менше: вокальні виступи Злати Мельниченко, Олени Запорожчук і Ярослави Яценко додали глибини, а сольні музичні номери у виконанні Марічки Челик із Луганської мистецької академії подарували сцені звучання вишуканої класики, гармонійно переплетеної з сучасними мотивами.

Над технічною частиною працювали справжні професіонали: Дерепа Артем, Вікторія Корчевна, Соловйов Даніїл забезпечили якісний звук, завдяки чому сцена ожила в усій повноті фарб і емоцій. Яскравий образ господарки салону, зіграної Альоною Пирлею, став не лише прикрасою вистави, а й символом її внутрішньої енергетики. Ця дівчина — душа колективу, яка забезпечила виставу турботою, натхненням і реквізитом.

Завдяки режисерській роботі керівниці колективу Людмили Нечаюк, яка з любов’ю і натхненням спрямовувала студентів, об'єднала всі таланти в одне гармонійне й глибоке дійство. Вистава-мюзикл стала цілісним, гармонійним мистецьким явищем. Ця постановка — потужне нагадування про цінність людської совісті і чистоти душі. І коли мистецтво служить добру, воно стає справжньою зброєю світла.

Більше двох годин (без перерви) проходила вистава однак глядацька аудиторія, завмираючи в повній тиші, сприймала кожен момент сценічного дійства.

Творчі колективи студентів, які брали участь у підготовці вистави, зібрали 13300 грн., які будуть скеровані на підтримку ЗСУ.

Разом наближаємо Перемогу!