ЖИВИЙ У ПАМ’ЯТІ НАРОДНІЙ: СВЯТКУВАННЯ 207 РІЧНИЦІ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Т.Г. ШЕВЧЕНКА

Сьогодні говорити про Тараса Шевченка, перечитувати його твори, відкривати наново – це не формальна данина традиційним святкуванням, а глибока внутрішня потреба – екзистенційна, особистісна, національна. У дивовижний спосіб Шевченко знову постає перед нами не тільки як геніальний поет, виразник прагнень українського народу, а й як національний символ і водночас жива людина, наш сучасник і сподвижник у боротьбі за гідність і свободу.

9 березня для студентів груп 11 ПК та 21 ТК, ТМК викладачами кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Руденко Ю.М. та Нечаюк Л.Г. здійснено відео-круїз «Єднаймо душі словом Кобзаря», під час якого учасники заходу поринули у творчість поета, в його геніальний «Кобзар». За допомогою тематичної вікторини було визначено кращих знавців Шевченкового слова.

11 березня для студентів груп 11 КІК та 21 КІК викладачами історії Пушняк О.А. та Руденко Ю.М. проведено бібліотечний урок «Тарас Шевченко у соціокультурних вимірах Майдану». Студенти виступили з доповідями, у яких аргументували, що віщі образи та перестороги зі сторінок «Кобзаря» немовби ожили у відблисках полум’я Майдану 2013-2014 рр., а Шевченкове слово зазвучало з новою силою та переконливістю, неначе б очистившись від численних ідеологічних нашарувань і тенденційних кривотлумачень.

Здається, сьогодні Тарас Шевченко нарешті повернувся додому. Утім, він нікуди й не йшов.Він знову разом із нами – і знову попереду нас. І його «Кобзар» вічний саме тому, що це не книга готових відповідей на всі випадки життя, а книга вічних запитань. І відповіді на ці запитання маємо шукати самотужки. А Шевченкові пророцтва сприймати не як зазирання в майбутнє, а як імперативи до дії.